Мідь

Що таке мідь?

Мідь — це життєво важливий мікроелемент, який організму потрібен у невеликих кількостях для підтримання багатьох важливих процесів. Вона відіграє ключову роль в енергетичному обміні, утворенні крові, формуванні сполучної тканини, роботі мозку та захисті клітин від окисного стресу.

Хоча міді в організмі дуже мало — приблизно 50–100 міліграмів загалом, — вона необхідна для нормальної роботи багатьох ферментів. Мідь є кофактором ферментів, які беруть участь у виробленні енергії, засвоєнні заліза, утворенні пігментів та антиоксидантному захисті.

Мідь міститься в багатьох продуктах, зокрема в горіхах, насінні, цільнозернових продуктах, субпродуктах (печінці), морепродуктах, какао та бобових.

Як діє мідь?

Мідь входить до складу кількох ферментів, так званих купроферментів, які мають важливе значення для обміну речовин і здоров’я клітин.

Вироблення енергії та обмін речовин:
Мідь входить до складу ферменту цитохром-c-оксидази, який бере участь в утворенні АТФ у мітохондріях — «енергетичних станціях» клітин. Без міді клітинне дихання не може відбуватися належним чином, що може негативно позначитися на рівні енергії, концентрації та працездатності.

Обмін заліза та утворення крові:
Мідь необхідна для перетворення заліза на форму, придатну для засвоєння, а отже, опосередковано — для утворення гемоглобіну. Тому дефіцит міді може спричиняти симптоми, подібні до симптомів дефіциту заліза, зокрема втому, блідість і анемію.

Сполучна тканина, шкіра та кістки:
Мідь активує фермент лізилоксидазу, який бере участь в утворенні колагену й еластину — двох важливих структурних білків, що підтримують міцність і еластичність шкіри, судин, кісток і суглобів. Отже, мідь сприяє здоров’ю шкіри, пружності тканин і міцності кісток.

Антиоксидантний захист клітин:
Мідь входить до складу ферменту супероксиддисмутази (SOD), який нейтралізує вільні радикали й захищає клітини від окисного ушкодження. Тому мідь відіграє важливу роль у сповільненні процесів старіння та захисті від запалень.

Нервова система та мозок:
Мідь необхідна для утворення нейромедіатора дофаміну та підтримує мієлінізацію нервових волокон. Тож вона важлива для ясності мислення, концентрації та емоційної рівноваги.

Утворення пігментів:
Мідь активує фермент тирозиназу, який бере участь в утворенні меланіну — пігменту шкіри й волосся. Тому дефіцит міді може сприяти блідості шкіри або передчасному посивінню волосся.

Переваги міді

Підтримує вироблення енергії в клітинах
Сприяє утворенню крові та засвоєнню заліза
Сприяє здоров’ю кісток, шкіри, судин і сполучної тканини
Діє як потужний антиоксидант і захищає клітини від вільних радикалів
Підтримує нервову систему та роботу мозку
Сприяє утворенню пігментів у шкірі та волоссі
Зміцнює імунний захист і підтримує процеси відновлення

Можливі побічні ефекти та взаємодії

Зазвичай мідь добре переноситься, якщо її рівень залишається в межах фізіологічної норми. Рекомендована добова кількість становить приблизно 1–1,5 мг.

Дефіцит міді трапляється рідко, але може виникнути через незбалансоване харчування, тривале вживання високих доз препаратів цинку або порушення всмоктування в кишківнику. Симптомами дефіциту є втома, анемія, ослаблення імунітету, крихкість кісток, зміни шкіри або неврологічні порушення.

Натомість надлишок міді може бути токсичним. Надмірна кількість міді — наприклад, через забруднену питну воду, харчові добавки або порушення обміну речовин, як-от хвороба Вільсона, — може спричиняти нудоту, ураження печінки або окисний стрес.

Мідь і цинк тісно взаємодіють: тривале надмірне споживання цинку може перешкоджати засвоєнню міді, тому важливо підтримувати збалансоване співвідношення цих двох мікроелементів.

Висновок

Мідь — це важливий мікроелемент, необхідний для вироблення енергії, утворення крові, здоров’я шкіри та сполучної тканини й захисту клітин. Вона допомагає організму виробляти енергію, захищає від окисного стресу, зміцнює кістки й судини та сприяє здоров’ю шкіри. Як дефіцит, так і надлишок міді можуть суттєво порушити обмін речовин, тому для здоров’я, життєвого тонусу й відновлення важливо підтримувати збалансований рівень міді, зокрема відносно цинку та заліза.

Джерела

Uauy R, Olivares M, Gonzalez M. (1998): Незамінність міді для людини. Am J Clin Nutr, 67(5 Suppl), 952S–959S.
Prohaska JR. (2011): Вплив дефіциту міді на організм людини. Ann N Y Acad Sci, 1251, 1–8.
Uriu-Adams JY, Keen CL. (2005): Мідь, окисний стрес і здоров’я людини. Mol Aspects Med, 26(4–5), 268–298.
Linder MC, Hazegh-Azam M. (1996): Біохімія міді та молекулярна біологія. Am J Clin Nutr, 63(5), 797–811.